Про час появлення перших булатів існує декілька думок. Найбільш достовірна з них зв’язана з провідною роллю в цій справі майстрів Давнього Єгипту. За декілька віків до нашої ери вони вміли перетворювати залізо у сталь, змінюючи її властивості термічною обробкою. В «Одіссеї» Гомера, який жив в період між XII і VII ст., до н. е. говориться про гартування виробів в «холодной влаге».

Культура Давнього Єгипту вплинула на сусідні країни Близького Сходу, Південної і Середньої Азії — Індію, Сірію, Персію та інші. Про булатну сталь згадує давньогрецький вчений Аристотель, який жив в IV віці до н. е. Сталь також була відома античному світові. Ковалі Лурістану (IХ-VIII ст. до н.е.) вміли виготовляти мечі із сталі. Сталевими були і мечі римських легіонерів. Так, наприклад, однією з складових перемоги дорійців (IX ст. до н. е.) над мікенськими греками було масове застосування ними залізних мечів, в той час як у греків дорогою зброєю з бронзи володіли лише нечисленні професійні воїни. Однак, на відміну від Індії, де сталь вміли плавити, на Заході її одержували з залізної криці, яка ущільнювалась, набувала певної форми у процесі гарячого кування. Виготовлені в такий спосіб залізні мечі поступалися за властивостями бронзовим, але були значно дешевшими і доступними завдяки великому розповсюдженню залізної руди.

Наприкінці IV ст. до н. е. Олександр Македонський на чолі великого війська вирушив підкоряти Індію. Тут греки зустрілися зі зброєю, виготовленою зі сталі. За твердістю і пружністю вона значно переважала зброю залізну і бронзову. Аристотель, вихователь Олександра Македонського, назвав цей матеріал «білим залізом». Індійські мечі коштували дуже дорого, секретом їх виготовлення володіли лише окремі представники касти ковалів.

Виготовлення холодного озброєння з булату в ті далекі часи було таємницею окремих майстрів, а способи отримання булату в кожній країні мали свої особливості. Внаслідок чого з’явились різні типи булату, виготовлення яких в значній мірі залежало не тільки від культури обробки металу, досвіду майстрів, але також і від вихідних сировинних матеріалів — головним чином хімічного складу залізних руд, характерних для різних країн. Наприклад, японське холодне озброєння виготовлено із сталі, яка у своєму складі мала молібден. Відомо, що, майже всі елементи, які добавляють в сталь, підвищують її прожарюваність, але жодний з цих елементів не може порівнятися з молібденом. Власне тому можна пояснити один з цікавих способів гартування сталі, який застосовували японці: нагрітий Клинок вихвачувався з вогню і вершник мчався на коні галопом розмахуючи клинком.

Хоча строгої класифікації немає і назва ґатунків умовна, фахівці відрізняють три групи сталі у відповідності з візерунком, кольором і дзвоном. До нижчих ґатунків (нейріс, баяз, шам, шам — турецька назва Сірії) відносяться булати з дрібним, смугастим струменистим візерунком, з сірим або бурим ґрунтом (візерунок завжди світліший фону або, як говорять, ґрунту), до середніх ґатунків — хинди — з середнім і крупним хвилястим візерунком, бурим або чорним ґрунтом. До вищих ґатунків — хоросан, табан — з крупним сітчастим або коленчатим візерунком і темним з золотавим відблиском ґрунту. Кращий із кращих — кара-табан, що в перекладі з персидського — чорний, блискучий (фото 1, 2, 3 відповідно). До вищого ґатунку можна віднести візерунок квітковий (фото 4). Для порівняння отриманої мною вишого гатунку булатної сталі (фото 3) на фото 5 надається шабля з візерунком роботи давніх майстрів. Якщо уважно розглянути ці два візерунки (фото 3 и 5), то великої різниці між ними ми не виявимо. Але найвищим досягненням давніх майстрів було отримання булату «Маджлі», коли візерунок відображав силуети рослини, тварини, людини. Такий виріб з булату коштував дуже дорого, за один виріб давали слона, а якщо візерунок відображав силует людини, то давали два слона. До сьогоднішнього дня не виявили візерунків з золотавим виблиском або булат «Маджлі» (фото 6). Мої дослідження і отримання булатної сталі засвідчили, що золотавий виблиск спостерігається в булату, який має вуглецю в кількості 2,2— 3,2 відсотка, що відповідає 33 — 48 відсотків цементиту і пояснюється високою контрастностю структурних складових перліту і цементитної евтектики. Необхідно відмітити, що золотоавий відблиск можна отримати лише при застосуванні зумовленого, протравлювача. Я отримував золотавий відблиск при застосуванні протравлювача — сірчаної кислоти, але не завжди повторювався візерунок з золотавим відблиском (фото 6). В інституті Металофізики НАН України дослідник Жолудь В. В. розробив протравлювач який забезпечує стовідсоткове отримання візерунку з золотавим відблиском...