Поява нової ланки зброярів-колекціонерів надала нового поштовху для розвитку торгівлі антикварною зброєю. Якщо у Західній Європі та Америці колекції вже наповнені і західні колекціонері зацікавлені тільки в унікальних раритетних речах, то у пострадянському просторі колекціонери тільки починають. Тому і зброя XIX — початку XX ст., якою переповнена Європа, почала поступати до нас. Тем паче, що ціни на такі старовинні клинки в Україні на порядок вище, ніж у сусідніх державах.

Цей факт зумовлюється зокрема тим, що українське законодавство досі не визначилось, чи вважати старовинні мечі та шаблі холодною зброєю, чи ні. Так, як це є в інших країнах. Відповідно до закону холодною зброєю може бути Клинок, який придатний нанести значне пошкодження і здатен до багаторазового використання. Але старовинні мечі вже не можуть бути використані в якості зброї. По-перше, з часом метал стає більш крихкий та схильний до ламкості. А по-друге, який же цінитель буде використовувати цінний Клинок як звичайну зброю? Це теж саме як у звичайній сварці бити старовинний китайський фарфор. Вітчизняні колекціонери, не маючи можливості через українські закони купувати на заході і ввозити самостійно для особистих колекцій антикварні речі, змушені покупати їх тут утричі дорожче чи переправляти контрабандними шляхами.