Продовжуючи тему древкової зброї, (або, застосовуючи більш офіційну назву — «зброї на довгому ратищі»), яка в попередньому номері «Клинка» (№30) була проілюстрована на прикладі такого цікавого типу зброї, як алебарда, варто згадати зброю, яка, незважаючи на свою скромну назву та утилітарне призначення достатньо активно використовувалась в минулому як на полі бою, так і на полюванні. Мова піде про рогатину.

По суті своїй рогатина — це різновид того ж спису, який вирізняється великими розмірами та вагою. Вага металічної (бойової) частини рогатини іноді становить більше двох кілограмів. Довжина древка рогатини коливається в районі двох метрів, при тому, що саме перо спису є відносно коротким. При таких параметрах стає зрозумілим, чому така зброя використовувалась — якщо на полюванні — то тільки на крупного звіра (ведмідь або кабан). Якщо ж на полі бою — то тут її основною функцією було застосування проти наступаючої кінноти противника, а власне — проти коней.

Даний тип зброї з’являється достатньо давно, і в найбільш простому варіанті являв собою звичайний дерев’яний кіл близько двох метрів завдовшки, загострений з одного кінця, і тупий — з протилежного. Хто дивився фільм режисера Лі Тамахорі, відомий у вітчизняному прокаті під назвою «На грані», з Ентоні Хопкінсом та Алеком Болдуіном в головних ролях, мабуть пригадає собі саме цю примітивну — і тим неменше — ефективну зброю, при допомозі якої головний герой і отримав в кінцевому результаті перемогу над розлюченим ведмедем.