Не можливо точно визначити, коли почали добувати і обробляти метали.

Можливо лише припустити, який з металів першим знайшов практичне застосування. Вірогідно це були метали, які зустрічались у природі у чистому вигляді - у самородках. Мова йде про мідь та золото. З золота не можливо було виготовити знаряддя праці або озброєння, але знайомство з ним надало людям досвід, що став корисним їм при обробці інших металів. Залізо зустрічалось у чистому вигляді в метеоритах, але надзвичайно рідко.

Людство пройшло три етапи свого розвитку: в кам’яному, бронзовому та залізному століттях. Дослідженням встановлено, що виготовлення та застосування бронзового литва відноситься до третього-другого тисячоліття до н.е., хоча археологами виявлена мідна сокира, яка відливалась близько чотирьох тисяч років тому до н.е. Необхідно відмітити, що розвиток металообробки в Америці, до її відкриття Колумбом, як і в Європі, починався з золота та міді. Ця паралель у розвитку народів різних континентів можливо пояснюється тим, що обидва названих метали зустрічаються у відносно чистому вигляді. Доведено, що племена, які жили поблизу озера Верхнього у Північній Америці, вже приблизно три тисячі років до н.е. добували мідь, та способом холодного кування виготовляли з неї зброю, інструменти, а також прикраси. Технології плавки та обробки їм були відомі. Археологічні знахідки нічого не повідомляють про застосування заліза в бронзовий вік. Його почали використовувати лише 700 років до н.е. До нас дійшли відомості про високе мистецтво індіанських майстрів металургів. Прикладом може служити сплав золота та міді з назвою "тумбага", який складався з 82% золота, та 18% міді і мав температуру плавлення 880 градусів С, в той час коли золото має 1065o С, мідь - 1083o С. При холодній обробці сплав "тумбага" збільшує міцність, твердість та пружність.