„Шабле, чи ти виринула з глибин родоводу, як спадок, чи була вихоплена з рук розлюченого татарина, чи викута заповзятливим майстром десь у нетрях великого лугу, чи підібрана на полі бою у забитого крилатого гусарина, чи знята з килима у палаці якогось мурзи, чи лишилася у козака на згадку про перебування у реєстрі, що озброювався з «великої милості пана», чи була куплена, у складчину цілим селом, разом із конем, списом та рушницею, щоб належно відправити козака на січ. І сьогодні, можливо, ти лежиш десь на дні болота під Берестечком, чи експонатом у габльоті якогось з пишних музеїв далеко за межами України, чи поневіряєшся по ласих до легкого заробітку руках колекціонерів. Але де б ти не була, ти є листом до нащадків, на твоєму вістрі записана наша воля.»