МІЙ ДРУГ

Є в мене друг. Ми ніколи з ним не розлучаємося. Куди б я не йшов, — він усюди зо мною.

Вдома він загострює мені олівці, розрізує книжки, коле тріски для самовара, відкорковує пляшки, допомагає мені, коли треба, у слюсарстві або столярстві.

Отже, майстер на всі руки.

Часом я іду пройтися, — він і в дорозі знаходить собі роботу: обструже патичок, нарубає гіляк на шатро, допоможе розкласти багаття.

Живе він у мене в кишені разом із сірниками, олівцем і записною книжкою.

Звуть його дуже дивно: «складаний ніж» або «цизорик»; чужими мовами, приміром, російською, німецькою або англійською його звуть «загострувач пера», хоча його краще було б назвати «загострувач олівця», бо пер він не гострить. Цю роботу виконували його далекі предки, що жили тоді, коли люди писали не сталевими, а гусячими перами.

Раніше, ніж назвати когось своїм другом, треба добре дізнатися, що воно за людина, випробувати її.

Кишенькового друга слід обирати, мабуть ще обережніше. Купиш ножа, подивишся потім, а він придатний тільки різати папір. Спробуєш різати дерево, а він зігнеться, а то ще й зламається. Полежить днів зо два у вогкій кімнаті і заіржавіє.

Такий ніж, звісно, нікуди не годиться. Ніж повинен бути гострий, міцний, гнучкий, блискучий, вишліфований, відполірований.

Коли важко вибрати собі ніж посеред новеньких, не випробуваних ножів, що лежать під склом на прилавку, то ще важче його зробити.

ЦВЯХ І ПРУТОК

Насамперед майстер повинен розв’язати питання: з якого матеріалу зробити ніж?

З міді? Вона занадто м’яка. Треба знайти якийсь твердіший метал.

Може, з заліза? З заліза теж не варто. Залізний ніж за якийсь тиждень стане рудий від іржі, зігнеться, затупиться.

Проте з цього поганого іржавого заліза можна зробити сталь — гарну, блискучу, тверду, гостру.

Добірна сталь ось із чого треба змайструвати ножа.

Сталь і залізо дуже подібні одно до одного. Цвях і пруток, коли глянути, — здається, зроблені з однакового металу.

Але це тільки так здається. Спробуйте розпекти цвях і пруток до жару» а потім швидко встроміть у холодну воду. Сталевий пруток стане твердим і ламким, як голка, а залізний цвях залишиться такий самий, як був: зігніть його хоч удвічі — він не зламається. Отже, сталь можна загартувати, зробити її твердішою, а заліза не можна.