Історія такого виду холодної зброї як шабля, її поява, розвиток, особливості (чи то територіальні, чи технічні), а згодом — її зникнення з арсеналу військ, заміна її на наступний вид завжди викликала і продовжує викликати живий інтерес як з боку дослідників, так і читачів.

В нашій історії ця зброя займає особливе місце, як символ козацтва, символ сильної духом і тілом людини, товариства, що виборює і відстоює кращу долю.

Неодноразово висвітлювались частини цієї теми і в спеціальній науковій літературі, і на сторінках «Клинка». І знову вкотре і не в останнє ми звертаємо увагу на шаблю, точніше на той її тип, який називається «шемшир».

Шемшир, шамшир, шамшер, самшир — все це варіанти написання слова, яке так поетично і «по-східному» звучить для нашого вуха, і на думку одразу приходять інші східні екзотичні словеса, щось на зразок «емір» чи «візир», «кашемір» чи «рахат-лукум»...

В іранській (перській) мові слово «шемшир» означає «шабля» — в широкому розумінні цього зброярського терміну.

В зброєзнавчій ж дисципліні «шемшир» — це один з найбільш відомих, характерних і самобутніх типів східної шаблі, батьківщиною якої є Іран (або Персія — давня назва цієї країни).