С теплими почуттями Редакція журналу «Клинок» вітає Василя НАЗАРЕНКО із Днем Народження!

Ми бажаємо українському вченому та нашому давньому автору творчого натхнення, здоров’я, успіхів та всяких гараздів та сподіваємось, що читачі журналу приєднаються до наших побажань!

Ось як сам Василь Романович описував на сторінках журналу «Клинок» свій шлях у науці до таємниць булату.

Але найбільше відомостей про булат я отримав, коли був студентом. Ніхто не заперечує, що студенти найжартівливіший, розважливий і зацікавлений всім і всяким народ. Саме тому, у частих бесідах, сперечаннях і повідомленнях ми узнавали один від одного такі речі, до яких, можливо, самотужки не дійшов би ні в якому разі. Мені запам’яталася суперечка про роман Вальтера Скотта, який описав змагання між королем Річардом Левове серце і султаном Саладіном, котрий розрубав на льоту шовкову хустку. Король же своїм мечем розрубав залізну балку. Тоді всі, хто щось чув чи читав про булат, встряли в цю розмову, яка точилася дуже довго, бо з’ясовували, чи могло бути таке насправді.

В 1965 році, після захисту кандидатської дисертації, я провів дві плавки булатної сталі на Харківському турбінному заводі, де все було для виконання такої роботи: шихта, ковальські молоти, центральна заводська лабораторія.

В плавільній печі, ємністю п’ятдесят кілограм, ми одержали чавун, який розливали в виливниці, куди було закладено прутки, смуги або навіть дріб з маловуглецевої сталі. А в тигель печі, в якому залишився рідкий чавун, додали маловуглецевих відходів виробництва з таким розрахунком, щоб отримати булат з кількістю вуглецю 1,1-1,3%. Після розплавлення відходів виробництва метал теж вилили в виливниці.

Але отримати візерунки на полірованій і травленій поверхні одержаного таким чином металу, що було основною метою при проведені плавок, не вдалося.

Якшо я раніше всі питання вирішував, як-то кажуть, з кондачка, то розкриття таємниці булатної сталі моїм методам не піддалося. Треба було серйозно братися за літературу. А всі роботи, починаючи з виплавки булатної сталі, кування і термічної обробки і закінчуючи поліровкою і травленням проводити самому, записуючи та аналізуючи кожне технологічне відхилення від задуманого чи відомого з літератури.

В 1966 році я переїжджаю до Києва і тут також проводжу плавки булатної сталі, де б не працював: в інституті чи на заводі. Але найбільших успіхів я досягнув, коли мені пощастило влаштуватися на роботу в Інститут проблем матеріалознавства НАН України в 1970 році. Тут було все: шихта, ковальський молот, прокатні стани, добре обладнані механічні цехи і дослідні лабораторії. З першого дня роботи я почав свої досліди по булатній сталі: проводив виплавку сталі в печах Таммана, індукційних, опору в залежності від того, якої ваги я хотів отримати зливок булату і якого хімічного складу. Потім зливки піддавав гарячій обробці: переробляв на ковальському молоті або прокатував. Але зазначу, що прокатці можна піддавати метал, який був перед тим оброблений на ковальському молоті, зливки при обробці на прокатному стані тріскалися по міждендрітним з’єднанням.

Всього в Інституті проблем матеріалознавства мною було проведено 160 плавок, які досконально описувалися та аналізувалися.